Серпнево загорівся гладіолус.
Велично-гордо дивиться на світ.
Притишили пташки в садочку голос.
Русяві пасма у смарагди віт
Вплітає ніжно сонце на світанку.
О серпень!.. Композитор і поет.
Самотній силует... Стара альтанка.
То – я ще нині з літом tet-a-tet.
Поезія в душі... Чарує всоте
Цих юних айстр прекрасна акварель.
І пише серце, пише знову ноти,
І хвилями, що падають зі скель,
Натхнення заливає світлий ранок.
І в моцартівській легкості летить
Та музика - прекрасна, мов світанок:
Ще все живе, ще світиться, тремтить.
Ще ризи не вдягнули хризантеми,
Листочки не падуть ще долілиць,
Немає ще одвічної дилеми:
Чи впасти на коліна, впасти ниць,
Наслухавшись ліричного сопрано
Осінніх елегійно-чистих плес?
Чи осені, співаючи осанну,
Вознестись до зажурених небес?
Ще золото не викуплене в сонця,
Ще смуток відторгається й печаль,
Ще ангел літа з правом охоронця
Не підпускає осінь з-за плеча...
А гордий гладіолус так палає,
В ім’я Краси і світиться й горить.
Лиш серпень – він поет – він добре знає:
То літечко, прощаючись, кровить...
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 4631 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лампада - Людмила Солма
ПРИМЕЧАНИЕ в дополнение:
Это стихотворение, публикуемое здесь мной, было написано в минуты отчаяния не мной, а именно:
Ниной Александровной Кобеляцкой (1911-1985г.г.)
и на момент написания этого стихотворения, автору - потерявшей многих из тех, кого она очень любила, и о ком она так страстно молилась - было уже 69 лет. Светлая память - тем, кого мы любили и кто любил нас...
*"Если вера в Бога посещает душу человека - это чудесно и полно благодати..." - к сожалению, я не знаю кто именно так сказал (приводится цитата записи из личного дневника Нины Александровны без указания - нет в нем - ни имени/подписи, ни ссылок на источники этих слов) - но и она сама тоже хорошо знала значение этих верных слов, как и искренне верила душой и сердцем - в благодатную силу этого знания.
Людмила Солма, 07.11.2006г.
Поэзия : Я ненавижу мертвые цветы - Дудка Надежда «И Ангелу Сардийской церкви напиши: так говорит Имеющий семь духов Божиих и семь звезд: знаю твои дела; ты носишь имя, будто жив, но ты мертв». Откр.3:1
