Жизнь прекрасна.
Кто ж спорит, прекрасна но, есть исключения, смотря кому. А ведь этот, смотря кто, когда-то умел радоваться жизни, умел замечать красоту в повседневном, в том чем, богата наша жизнь, с утра и до вечера, умел преодолевать трудности, умел держать голову вверх.
Умел, да как-то в процессе жизненном разучился, сломавшись самым что ни есть, банальным образом. Ещё не наступил момент глубокого кризиса, когда приходит понимание того, что жизнь не стоит затраченных на неё сил, ещё есть надежда, глубоко внутри души искалеченной. А сил уже нет.
У тебя нет сил на счастье.
Но, тем не менее, я, позволю ещё раз тебе напомнить, жизнь прекрасна, только не надо требовать от неё больше, чем она может дать. Надо снова научиться, радоваться тому, что она тебе предлагает. Надо научиться, бороться, и не сгибаться, после каждой неудачи.
Надо жить.
Иначе, зачем жить? Зачем морочить голову себе и окружающим?
Тем более, что жизнь несмотря ни на что, всё равно прекрасна.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
