Останні, на хресті важкім, хвилини...
"Прости їм, Отче..." - все іще лунає.
І попросив, в останнє: "Хочу пити..."
І - душу в руки Я Твої вручаю...
Зняли з хреста, у гробі положили.
Здалося - все, кінець...як жити далі?
У хворих не зосталося надії
І учні всі зажурені стояли.
Помер, Хто найдорожчим став у світі,
На Кого всю надію покладали.
Як далі, у гріховнім, світі жити?
У Ньому лише правду всі пізнали.
Хто оздоровить, у біді потішить?
Розкаже про Небесне Царство вічне?
До кого йти? До кого притулитись
У своїм горі, коли знову прийде?
Два дні у горі учні, плаче мати.
Якою довгою була оця субота...
Усі навкруг святкують своє свято.
Лише у тих, хто знав Христа - скорбота.
Це сталося уранці - заясніло...
Ось сонечко з'явилося на сході.
І починався перший день неділі.
Минула ніч і пробудилася природа.
Минула ніч ця на землі гріховна.
Життя воскресло з Господом із гробу.
І радість огорнула невимовна
Усіх, хто близько був із Ним до часу того.
Ще люди по домівках спочивали
Не знаючи про те вклике диво.
Воскрес Господь! - пташки лише співали.
Які ж ви люди, на землі, щасливі!
Христос воскрес! Відкрив у небо двері.
Христос воскрес! І смерть не має влади
Над тими, хто прийме Христа у серце,
Залишить світ, любові Його ради.
Ні смерть, ні камінь не зуміли втримать
Христа в холодній кам'яній могилі.
Він переміг їх в боротьбі не рівній,
В любові до людей беручи силу.
Воскрес із мертвих, щоби жити з нами,
Щоб вірним дарувать життя небесне.
Ти відвали від серця свого камінь,
Нехай у ньому наш Господь воскресне.
🕊️🕊️🕊️
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Кто стоит..., берегись… - Сергей Сгибнев Написать эту проповедь – размышления - крик души автора побудил девятилетний опыт хождения во Христе. Опыт соприкосновения с различными религиозными структурами, именующими себя Церквами. С баптистами, харизматами, православными…. Опыт общения с пасторами различных национальностей – с русскими и американцами. С теми, кто, казалось бы, должен являть Христа, кому стоило бы подражать, руководствуясь наставлениями Апостола Павла: «Посему умоляю вас: подражайте мне, как я Христу» (1Кор.4:16).
Как я благодарен Святому Духу за Его милостивое руководство, за Его охрану и бережное ко мне отношение! Не будь Его могущественной поддержки, я в лучшем случае получил бы нервный срыв, а в худшем – оказался бы в психиатрической клинике.
У меня нет цели возбудить какое-то противостояние, наоборот, очень хотелось, чтобы мой «вопль» послужил поддержкой тем, кто, подобно мне, остался за дверьми общин, в которых еще вчера их называли братьями (или сестрами). А число таких людей возрастает. Со многими я встречался лично, со многими знаком благодаря Интернету и электронной почте. Мы живы и остаемся верными Христу, не смотря ни на что!
Мир дому вашему! И да хранит вас Господь!
